Найцікавіше

РОЗРАХУНОК доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування

СВІДОЦТВО платника єдиного податку

Порядок подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування

Наказ  МФ України від 20 грудня 2011 р. №1675 « Про затвердження форми свідоцтва платника єдиного податку та порядку видачі свідоцтва, форми та порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування та форми розрахунку доходу за попередній календарний рік»

Податкова декларація платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця

Для платників:

1 групи – календарний рік

2-4 групи – календарний квартал

Податкова декларація платника єдиного податку – юридичної особи (здається щокварталу)

Наказ  МФ України від 21 грудня 2011 р. №1688 « Про затвердження форм  податкових декларацій платника єдиного податку»

Книга обліку доходів і витрат (для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість)

Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість

Книга обліку доходів (для платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість)

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість

Наказ  МФ України від 15 грудня 2011 р. №1637 « Про затвердження форм книги обліку доходів та книги обліку доходів і витрат та порядків їх ведення”

Джерело: сайт ДПА у м.Києві

Подібні статті

[stextbox id="alert"]в тойже час пункт 9 Порядку не передбачає перенесення терміну подання звіту, а визначає тільки 5 днів для подання звітності:[/stextbox]

[stextbox id="info"]9. Протягом року для платника єдиного податку встановлюються звітні періоди, що дорівнюють кварталу.
Протягом 5 днів після закінчення звітного періоду платник єдиного податку подає звіт згідно з додатком 3 до цього Порядку, який залишається у справі платника єдиного податку.
Звіт подається особисто платником єдиного податку або надсилається поштою до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації його як суб’єкта підприємницької діяльності. При особистому поданні звіту датою подання вважається дата реєстрації його в органі державної податкової служби, а при надсиланні звіту поштою – дата відправки на штампі відділення зв’язку.
Податкова звітність може бути надана податковому органу за добровільним рішенням платника податків в електронній формі за умови дотримання чинного законодавства, що регулює ці питання.

Джерело[/stextbox]

Отже, рекомендуємо надати звіт у встановлені нормативними документами терміни або особисто переконатись, чи приймає Ваша місцева податкова інспекція/адміністрація даний звіт до 11 січня.

Удачі!

Подібні статті

ЛИСТ

від 23.11.2009 р. N 12004/6/17-0716

Щодо оподаткування доходів суб’єктів підприємницької діяльності, виплачуваних за виконання господарських договорів з юридичними особами

Державна податкова адміністрація України розглянула лист щодо оподаткування доходів суб’єктів підприємницької діяльності, виплачуваних за виконання господарських договорів з юридичними особами, і повідомляє.

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст. 9 Закону України від 22.05.2003 N 889 “Про податок з доходів фізичних осіб” (далі – Закон) оподаткування доходів, зокрема, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна система оподаткування, запроваджена Указом Президента України від 03.07.98 N 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” в редакції Указу Президента України від 28.06.99 N 746 (далі – Указ), та звичайна (загальна) система оподаткування, діюча у відповідності з розділом IV Декрету, окрім фіксованого податку.

Відповідно до ст. 2 Указу дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов’язань платника єдиного податку. Згідно із ст. 6 Указу платник єдиного податку не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком.

На підставі вказаних норм законодавства ДПА України наказом від 29.12.2003 N 633 затвердила узагальнююче Податкове роз’яснення щодо застосування положень пункту 1.8 статті 1, пункту 9.12 статті 9 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”. Закладена у наказі N 633 ідеологія передбачає, що всі процедури щодо сплати податку підприємцями (незалежно від обраної системи оподаткування) знаходяться виключно в площині: підприємець – податковий орган, та ним передбачила можливість уникнення подвійного оподаткування підприємців податковим агентом та податковим органом. Згідно із наказом N 633 для того, щоб податковий агент не утримував податок з доходів, виплачуваних суб’єкту підприємницької діяльності, останній має надати копію свідоцтва про державну реєстрацію його як підприємця.

Враховуючи зазначене, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб’єкта підприємницької діяльності, не має правових підстав визначати об’єкт оподаткування – оподатковуваний дохід під час здійснення виплати такого доходу (виручки), оскільки це призведе до подвійного оподаткування такого доходу та порушення сфер правового регулювання між Указом, Декретом та Законом.

Водночас, податковий агент повинен про виплачені суб’єкту підприємницької діяльності суми повідомити податковий орган податковому розрахунку за ф. N 1-ДФ за ознакою доходу “42?.

Заступник Голови ДПА України

С. Лекарь

ЗІ.

Цікаво, що податкова ігнорує висновки ВАСУ щодо оподаткування доходів ФОП платників єдиного податку, в той же час, нарешті, визнає свої функції і обов’язки. Нарешті, бухгалтерам не треба перевіряти чи правльно і повністю сплатили підприємці-постачальники свої податки.

Подібні статті

“1. Чи повинен суб’єкт малого підприємництва – фізична особа, який сплачує єдиний податок за найвищою ставкою, сплачувати податки з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності, які не зазначено у свідоцтві про сплату єдиного податку, за загальним способом оподаткування?”

ВАСУ повідомляє, що доходи отриані таким підприємцем від діяльності, що не вказана у Свідоцтві не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб (за виключенням діяльності якою заборонено займатись).

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Л И С Т

28.09.2009  N 1275/10/13-09

Головам апеляційних
адміністративних судів
України

У зв’язку з виникненням у судовій практиці питань, пов’язаних із застосуванням окремих норм податкового законодавства, у порядку надання методичної допомоги  Вищий  адміністративний  суд  України вважає  за  доцільне  довести  відповіді  на  зазначені питання до відома адміністративних судів України.

1. Чи повинен суб’єкт малого підприємництва – фізична  особа, який  сплачує  єдиний  податок  за  найвищою  ставкою,  сплачувати податки з доходів, отриманих від видів підприємницької діяльності,
які  не  зазначено  у  свідоцтві  про  сплату єдиного податку,  за загальним способом оподаткування?

Згідно з абзацом третім пункту  2  Указу  Президента  України “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 )  (далі  -  Указ)  у  разі,  коли фізична  особа  -  суб’єкт  малого  підприємництва здійснює кілька видів  підприємницької  діяльності,  для  яких  установлено  різні ставки   єдиного  податку,  нею  придбавається  одне  свідоцтво  і сплачується  єдиний  податок,   що   не   перевищує   встановленої максимальної ставки.

Відповідно до  абзацу  восьмого  пункту  2  Указу  ( 727/98 ) доходи,  отримані від здійснення  підприємницької  діяльності,  що обкладається  єдиним податком,  не включаються до складу сукупного оподатковуваного  доходу  за  підсумками  звітного   року   такого платника  та осіб,  що перебувають з ним у трудових відносинах,  а сплачена сума єдиного податку є остаточною  і  не  включається  до перерахунку  загальних  податкових  зобов’язань як самого платника податку,  так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи  членів його сім’ї,  які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Порядок переходу суб’єкта малого підприємництва  на  спрощену систему оподаткування врегульовано пунктом 4 Указу ( 727/98 ).

Згідно з  абзацом  другим  пункту 4 Указу ( 727/98 ) форма та порядок  видачі  свідоцтва  про  право  сплати   єдиного   податку встановлюються  Державною  податковою  адміністрацією  України і є
єдиними на  всій  території  України.  Для  переходу  на  спрощену систему   оподаткування,   обліку   та  звітності  суб’єкт  малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової
служби за місцем державної реєстрації.

Згідно з   Порядком   видачі  Свідоцтва  про  сплату  єдиного податку,  затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України   від   29  жовтня  1999  року  N  599  (  z0752-99  )  та
зареєстрованого в  Міністерстві  юстиції   України   2   листопада 1999 року за N 752/4045,  підставою для видачі Свідоцтва є подання суб’єктом підприємницької діяльності – фізичною  особою  письмової
заяви згідно з додатком 1 до зазначеного Порядку ( z0752-99 ).

У рядку 2 вказаної заяви ( z0752-99 ) зазначається вид (види) діяльності,  яким суб’єкт  підприємницької  діяльності  передбачає займатися.

Зазначені суб’єктом  малого  підприємництва  види  діяльності записуються податковим органом  у  Свідоцтві  про  сплату  єдиного податку ( z0752-99 ).

Слід зауважити,  що  нормами  Указу ( 727/98 ) не передбачено обов’язку суб’єкта малого підприємництва,  який бажає  перейти  на спрощену  систему  оподаткування,  обирати вичерпний перелік видів підприємницької діяльності, якими він планує займатися.

Натомість про  наявність  такого  обмеження   можна   зробити висновок зі змісту підзаконного нормативного акта,  яким є Порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку ( z0752-99 ).

Разом із тим,  подібне обмеження  не  може  бути  застосовано виходячи з такого.

Обмеження у  застосуванні спрощеної системи щодо деяких видів підприємницької діяльності     встановлені     Законом     України від 25  березня 2005 року N 2505-IV ( 2505-15 ) “Про внесення змін
до Закону України “Про Державний бюджет України на  2005  рік”  та деяких  інших законодавчих актів України”.  Відповідно до пункту 4 Прикінцевих положень цього Закону ( 2505-15 ) з 1 липня 2005  року до  прийняття  Закону України “Про спрощену систему оподаткування” Указ  Президента  України  “Про  спрощену  систему  оподаткування, обліку  та  звітності  суб’єктів малого підприємництва” ( 727/98 ) застосовується з урахуванням таких особливостей.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва не поширюється на:
суб’єктів підприємницької    діяльності,    які     провадять діяльність  у  сфері  грального  бізнесу (в тому числі діяльність, пов’язану із влаштуванням казино,  інших гральних  місць  (домів), гральних  автоматів з грошовим або майновим виграшем,  проведенням лотерей (у тому числі державних) та розіграшів з видачею  грошових виграшів  у  готівковій  або  майновій  формі),  здійснюють  обмін
іноземної валюти;
суб’єктів підприємницької   діяльності,   які  є  виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов’язану з  експортом,  імпортом  та  оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим  та  роздрібним  продажем  підакцизних   пально-мастильних матеріалів;
суб’єктів підприємницької   діяльності,    які    здійснюють:
видобуток  та  виробництво  дорогоцінних  металів  і дорогоцінного каміння,  дорогоцінного каміння органогенного  утворення;  оптову, роздрібну  торгівлю  промисловими виробами з дорогоцінних металів, що підлягають  ліцензуванню  відповідно  до  Закону  України  “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” ( 1775-14 ).

Інших обмежень щодо видів підприємницької діяльності, під час здійснення   яких   може    застосовуватися    спрощена    система оподаткування, чинне законодавство не містить. При цьому додаткові обмеження  не  можуть  встановлюватися  підзаконними  нормативними актами,  зокрема  Порядком  видачі  Свідоцтва  про  сплату єдиного податку ( z0752-99 ).

У свою чергу,  вичерпний  перелік  умов,  дотримання  яких  є необхідним   для  застосування  спрощеної  системи  оподаткування, встановлені пунктом 1 Указу ( 727/98  ).  Ці  умови  не  обмежують суб’єкта  малого  підприємництва  у  виборі здійснюваних ним видів діяльності лише тими,  що зазначені у свідоцтві про сплату єдиного податку чи в будь-якому іншому документі.

Отже, суб’єкт   малого  підприємництва  має  право  займатися будь-якими видами підприємницької діяльності,  за винятком тих, що не   можуть   здійснюватися   з  використанням  спрощеної  системи
оподаткування в силу прямої законодавчої заборони.

За таких  обставин  режим   оподаткування   єдиним   податком поширюється на всі доходи суб’єкта малого підприємництва, що обрав спрощену    систему    оподаткування,    незалежно    від    видів
підприємницької діяльності, від яких ці доходи одержані.

Наявність певного    рядка    в    заяві    суб’єкта   малого підприємництва про видачу свідоцтва про сплату єдиного податку  та зміст  самого  свідоцтва  не  можуть слугувати такими обмеженнями,
оскільки відповідно  до  статті  1  Закону  України  “Про  систему оподаткування”  (  1251-12 ) механізм справляння податків і зборів (обов’язкових платежів) не може  встановлюватися  або  змінюватися
іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Ураховуючи наведене,  норми  Указу  ( 727/98 ) поширюються на всі доходи суб’єкта спрощеної системи оподаткування,  отримані ним як  виручка  від  реалізації товарів,  робіт,  послуг у межах усіх видів здійснюваної ним підприємницької діяльності.

При цьому ставка,  за якою сплачується єдиний  податок  таким суб’єктом малого підприємництва, визначається з урахуванням абзацу третього пункту 2 Указу ( 727/98 ).

2. Чи  змінюється  статус   податкового   боргу   на   статус податкового    зобов’язання    в    разі    оскарження   суб’єктом підприємницької діяльності  податкового  повідомлення  -  рішення,
яким визначено це зобов’язання?

Відповідно до  приписів  підпункту  5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону  України  “Про  порядок  погашення  зобов’язань   платників податків перед   бюджетами   та   державними   цільовими  фондами” ( 2181-14 ) при зверненні платника податків до суду із позовом про визнання   недійсним   рішення   контролюючого   органу  податкове зобов’язання вважається неузгодженим до розгляду судом  справи  по суті і прийняття відповідного рішення.

У той  же  час  податковий  борг  – це податкове зобов’язання (з урахуванням  штрафних  санкцій  за  їх  наявності),  самостійно узгоджене  платником податків або узгоджене в адміністративному чи
судовому порядку,  але не сплачене у встановлений строк,  а  також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Таким чином,  податковий  борг  виникає,  зокрема,  у разі не сплати у встановлений строк податкового зобов’язання,  узгодженого в адміністративному порядку.

Днем узгодження  податкового зобов’язання платника податків у разі апеляційного оскарження  такого  податкового  зобов’язання  є день закінчення     процедури     адміністративного     оскарження
(частина п’ята пункту 5.2.4 пункту 5.2  статті  5  Закону  України “Про   порядок  погашення  зобов’язань  платників  податків  перед бюджетами та державними цільовими фондами”) ( 2181-14 ).

У свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з підпунктом  5.2.4  пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про порядок погашення  зобов’язань  платників  податків  перед  бюджетами   та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) закінчується:
останнім днем строку,  передбаченого підпунктом  5.2.2  цього пункту  для  подання  заяви  про  перегляд  рішення  контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;
днем отримання   платником   податків  рішення  контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;
днем отримання   платником   податків  рішення  контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Водночас відповідно до підпункту 5.3.2 пункту  5.3  статті  5 Закону   України  “Про  порядок  погашення  зобов’язань  платників податків перед  бюджетами   та   державними   цільовими   фондами” ( 2181-14  )  у  випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов’язання платник податків зобов’язаний самостійно погасити  її узгоджену  суму,  а  також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом  десяти  календарних  днів,  наступних  за  днем   такого узгодження.

Якщо ж   сума   узгодженого  платником  податків  податкового зобов’язання не сплачена у  встановлений  строк,  вона  визнається сумою податкового   боргу   платника   податків   (підпункт  5.4.1 пункту 5.2  статті  5  Закону  України  “Про   порядок   погашення зобов’язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними цільовими фондами”) ( 2181-14 ).

Виникнення податкового  боргу  є   юридичним   фактом,   який пов’язаний  із  несплатою узгодженої суми податкового зобов’язання протягом установленого строку.  Для випадків апеляційного  порядку узгодження  сум податкового зобов’язання строк сплати визначається пунктом 5.3.2 пункту 5.3 статті  5  Закону  України  “Про  порядок погашення   зобов’язань  платників  податків  перед  бюджетами  та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) і становить десять днів.

Зазначений строк  переривається  у  разі  звернення  платника податків  до  суду  із  позовом  про  визнання  недійсним  рішення контролюючого органу згідно з підпунктом 5.2.4 пункту 5.2 статті 5
Закону   України  “Про  порядок  погашення  зобов’язань  платників податків перед  бюджетами   та   державними   цільовими   фондами” ( 2181-14   ).   При   цьому   податкове  зобов’язання  вважається
неузгодженим до розгляду судом справи по суті.

Однак у разі несвоєчасного  звернення  платником  податку  до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов’язання,  але в межах  строків  давності,  як  це передбачено  підпунктом  5.2.5  пункту 5.2 статті 5 Закону України “Про  порядок  погашення  зобов’язань  платників  податків   перед бюджетами та державними цільовими фондами”) ( 2181-14 ) несплачене податкове зобов’язання,  процедура апеляційного  оскарження  якого була   завершеною,  перетворюється  на  податковий  борг  платника податків у силу прямого припису пункту 5.4.1 пункту 5.4  статті  5 Закону   України  “Про  порядок  погашення  зобов’язань  платників податків перед  бюджетами   та   державними   цільовими   фондами” ( 2181-14 ).

При цьому  порядок  погашення  податкового  боргу регулюється нормами  статей  6-15  Закону  України  “Про   порядок   погашення зобов’язань  платників  податків  перед  бюджетами  та  державними цільовими фондами” ( 2181-14 ). Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу  в  разі  оскарження  платником  податків  до  суду   раніше узгодженої суми податкового зобов’язання.

Виходячи з наведеного,  оскарження платником податків до суду суми податкового зобов’язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов’язання не надає відповідному  податковому  зобов’язанню   статусу   неузгодженого. Відтак,  зазначена  сума  залишається  податковим  боргом платника податків.  Разом із тим,  у разі позитивного вирішення  справи  на користь  платника  податків  відповідні  податкові повідомлення та вимоги вважаються   відкликаними   на    підставі    пункту    “в” підпункту 6.4.1  пункту  6.4  статті 6 Закону України “Про порядок погашення  зобов’язань  платників  податків  перед  бюджетами   та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ).  Сплачені (стягнуті) на погашення такого податкового  боргу  суми  можуть  за  відповідних обставин  набути статус надмірно сплачених і підлягають поверненню платникові податків у порядку,  визначеному  пунктами  15.3,  15.4 Закону   України  “Про  порядок  погашення  зобов’язань  платників податків перед  бюджетами   та   державними   цільовими   фондами” (2181-14).

Цей лист  пропонуємо довести до відома суддів апеляційного та місцевих судів для врахування при здійсненні правосуддя.

Голова суду                                             О.Пасенюк

Публiкацiї документа:
Податки та бухгалтерський облік вiд 16.11.2009 – 2009 р., № 92, стор. 8

Подібні статті

Подібні статті