Закони України «Про електронні документи та електронний документообіг» (далі – Закон №851) та «Про електронний цифровий підпис» встановлюють основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису і регулюють відносини у сфері використання електронного цифрового підпису.
Статтею 5 Закону №851 визначено, що електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документа.
Так, відповідно до статті 6 Закону №851 електронний підпис є обов’язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб’єктами електронного документообігу.
Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Статтею 14 Закону №851 встановлено, що електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб’єктів електронного документообігу. Використання електронного документа у цивільних відносинах здійснюється згідно із загальними вимогами вчинення правочинів, встановлених цивільним законодавством.
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі – Закон №996) первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов’язкові реквізити, визначені цим пунктом, зокрема посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення та особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
При цьому пунктом 2.3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, встановлено, що первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Водночас, пунктом 3 Порядку застосування електронного цифрового підпису органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної форми власності, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1452, органи державної влади застосовують електронний цифровий підпис для вчинення правочинів за участі інших юридичних та фізичних осіб лише за наявності у них посилених сертифікатів відкритих ключів.
Тобто, органи державної податкової служби України можуть укладати договори, що визначають їх взаємовідносини у сфері електронного документообігу, зокрема визнання електронного цифрового підпису платників податків або посадових осіб платників податків лише за умови використання ними посилених сертифікатів відкритих ключів.
Пунктом 6 статті 9 Закону №996 встановлено, що у разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов’язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Водночас, пунктом 85.2 статті 85 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) визначено, що платник податків зобов’язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов’язані з предметом перевірки. Такий обов’язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Крім того, пунктом 85.8 статті 85 Кодексу встановлено, що посадова (службова) особа органу державної податкової служби, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
Аналогічно, пунктом 85.4 статті 85 Кодексу встановлено, що при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати від платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов’язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно зі статтею 12 Закону №851 перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Абзацом шостим статті 7 Закону №851 визначено, що копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством.
Порядок засвідчення наявності електронного документа (електронних даних) на певний момент часу, затверджено постановою Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 року № 680.
Враховуючи викладене, Державна податкова служба України не заперечує щодо ведення платниками податків в електронному вигляді документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов’язаних із визначенням об’єктів оподаткування (податкових зобов’язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів (подання їх до органу державної податкової служби, зокрема, при проведенні перевірки) за умови дотримання платником податку вимог, визначених законодавством, а саме:
такі документи підписуватимуться електронним цифровим підписом, посилений сертифікат якого надано платником податків до органу державної податкової служби відповідно до договору про визнання електронних документів, укладеного з органом державної податкової служби;
при проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби будуть отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки.
Водночас повідомляємо, що пунктом 44.1 Кодексу встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Зокрема, підпунктом 139.1.9 Кодексу передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Тобто, невиконання платником податку зазначених у законодавстві вимог до первинних документів та інших документів, пов’язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, що ведуться в електронному вигляді, необхідних для їх визнання органами державної податкової служби, є підставою для невизнання їх підтверджуючими документами такими органами.
Щодо можливості ведення документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податку на додану вартість виключно у електронному вигляді.
Податкова накладна, реєстр виданих та отриманих податкових накладних є податковими документами, пов’язаними із обліком та сплатою податку на додану вартість.
Згідно з пунктом 201.15 статті 201 Кодексу платник податку веде реєстр виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та щомісяця подає органу державної податкової служби копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді.
Відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 Кодексу податкова накладна видається (із сумою податку на додану вартість понад 10 тис. грн. та на імпортовані та підакцизні товари)* після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом двадцяти календарних днів, наступних за датою їх виписки.
При цьому положеннями Кодексу та нормативно-правових актів передбачено виписування податкових накладних у паперовому вигляді та їх видача покупцю на його вимогу.

* з 01.01.2012

Подібні статті

Подібні статті

Подібні статті

Подібні статті

Подібні статті

Власне сам порядок майже не відрізняється від попереднього порядку, яким була затверджена “щомісячна персоніфікація“.

Звіт подається одним із способів:

1. в електронній формі з використанням ЕЦП через центр обробки електронних звітів (звіт на паперових носіях не подається);
2. на паперових носіях, завірених  підписом  керівника страхувальника та скріплених печаткою (за наявності), разом з електронною формою на електронних носіях інформації;
3. на паперових  носіях, якщо у страхувальника кількість застрахованих осіб не більше п’яти.
4. Звіт, надісланий поштою, не вважається поданим.

Сам звіт зазнав змін, а деталі можна вивчити самостійно (див. нижче).

Правління  Пенсійного  фонду  України
П О С Т А Н О В А
м. Київ
08.10.2010
№ 22-2

Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 №1014/18309

Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування

Відповідно до статті 6 Закону України „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 № 1261, правління Пенсійного фонду України

П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Затвердити Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – Порядок), що додається.
2. Визнати такою, що втратила чинність, постанову правління Пенсійного фонду України від 05.11.2009 № 26-1 „Про порядок формування та подання страхувальниками  звіту  щодо  сум  нарахованих  внесків  на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України”, зареєстровану в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за № 1136/17152.
3. Установити, що:
   • облік застрахованих осіб та сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне  пенсійне  страхування за періоди до 1 січня  2010 року ведеться з застосуванням відповідно постанови правління Пенсійного фонду України  від 10.06.2004 № 7-6 „Про порядок формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.08.2004 за                 № 1000/9599, та постанови правління Пенсійного фонду України  від 05.11.2009         № 26-1 „Про порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України”, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за  № 1136/17152;
   • звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за звітні періоди             до 1 січня 2011 року подаються у строки та за формами, встановленими Порядком формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованих внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України  від 05.11.2009 № 26-1, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2009 за  № 1136/17152.
4. Департаменту персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж (Малецький О.М.) та юридичному управлінню (Рябцева Т.Б.) подати цю постанову на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України.
5. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Голова правління                             Б. Зайчук

Завантажити Порядок з додатками (звіт)

Подібні статті

БІСЦ та ІСЦ у 2010 році

(відсотків)

Подібні статті

1. Зарплата має виплачуватися регулярно не менше двох разів на місяць через проміжок часу,  що не перевищує шістнадцяти календарних днів,  та не пізніше  семи  днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
2. Розмір заробітної   плати за   першу    половину    місяця має бути не менше оплати за фактично відпрацьований  час  з  розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

По суті даний Закон нічого не змінив і не додав, відбулась певна формалізація законодавчих норм, але подібна формалізація часто необхідна для виключення перекручень і зловживань.

[stextbox id="alert" caption="Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати"" image="null"]

З А К О Н   У К Р А Ї Н И

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо строків виплати заробітної плати

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:
I. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1. У  статті 115 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (Відомості Верховної  Ради  УРСР,  1971  р.,  додаток  до  N   50, ст. 375):
1) частину першу викласти в такій редакції:

“Заробітна плата  виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки,  встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним  органом  первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим  колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками,  обраними і уповноваженими  трудовим  колективом), але  не  рідше  двох  разів  на місяць через проміжок часу,  що не перевищує шістнадцяти календарних днів,  та не пізніше  семи  днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата”;

2) після  частини  другої  доповнити  новою  частиною  такого змісту:

“Розмір заробітної   плати   за   першу    половину    місяця визначається   колективним   договором   або   нормативним   актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації  чи  іншим  уповноваженим  на  представництво трудовим колективом  органом  (а  в  разі  відсутності  таких   органів   – представниками,  обраними  і  уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований  час  з  розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника”.
У зв’язку з цим частину третю вважати частиною четвертою.

2. У   статті   24   Закону   України   “Про   оплату  праці” ( 108/95-ВР ) (Відомості Верховної Ради України,  1995 р.,  N  17, ст. 121; 2005 р., N 2, ст. 31):

1) частину першу викласти в такій редакції:

“Заробітна плата  виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки,  встановлені колективним договором  або  нормативним актом   роботодавця,   погодженим  з  виборним  органом  первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим  колективом органом (а в разі відсутності таких органів – представниками,  обраними і уповноваженими  трудовим  колективом), але  не  рідше  двох  разів  на місяць через проміжок часу,  що не перевищує шістнадцяти календарних днів,  та не пізніше  семи  днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата”;

2) після  частини  другої  доповнити  новою  частиною  такого змісту:

“Розмір заробітної   плати   за   першу    половину    місяця визначається   колективним   договором   або   нормативним   актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації  чи  іншим  уповноваженим  на  представництво трудовим колективом  органом  (а  в  разі  відсутності  таких   органів   – представниками,  обраними  і  уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований  час  з  розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника”.
У зв’язку  з  цим  частини  третю  – п’яту вважати відповідно частинами четвертою – шостою.

II. Прикінцеві положення
1. Цей  Закон  набирає  чинності  через  місяць  з  дня  його опублікування.
2. Кабінету   Міністрів   України  у  місячний  строк  з  дня опублікування цього Закону:
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із  цим Законом;
забезпечити перегляд  міністерствами  та  іншими центральними органами  виконавчої  влади  їх  нормативно-правових   актів,   що суперечать цьому Закону.

Президент України В.ЯНУКОВИЧ
м. Київ, 23 вересня 2010 року
N 2559-VI

[/stextbox]

Набрання чинності вiдбудеться 19.11.2010

Нюанси оплати праці, нарахування та виплати лікарняних можна прочитати тут: Заробітна плата

Подібні статті

з початку поточного року – 107,4%

БІСЦ та ІСЦ у 2010 році

(відсотків)

Подібні статті

а з почастку року – 104,3 %

Базовий індекс споживчих цін (БІСЦ) у серпні 2010р. становив 100,6%, з початку року – 104,0% (у серпні 2009р. – 100,5%, з початку року – 111,3%).

БІСЦ та ІСЦ у 2010 році

(відсотків)

БІСЦ та ІСЦ у 2010 році

(у % до попереднього місяця)

БІСЦ та ІСЦ у 2010 році

(у % до грудня попереднього року)

[stextbox id="alert" caption="Джерело: офіційний сайт ДержкомСтату"]http://ukrstat.gov.ua[/stextbox]

Подібні статті